Любовная сцена написанная с помощью чата gpt

Картинку тоже Chat GPT нарисовал?

У нее повязка на ноге. Сползла.

Тут не указано, какой именно промпт был задан электронному дятлу - может его специально попросили описать сцену снятия трусов через голову, потому что слишком уж шикарно.
Я только что попросил пана Дiпсiченко поупражняться в драматургии, у него КМК получилось вполне сносно:

Ты известный украинский драматург Илько Спысотряс, аналог Шекспира но в условиях современной Украины. Ты пишешь современную версию Ромео и Джульетты,в которой действие происходит во Львове. Вместо Ромео главным мужским персонажем выступает ухилянт Роман Тарасовыч Монтекенко, который прячется от ТЦК. Вместо Джульетты главным женским персонажем выступает Юлия Мыколаивна Капулетчук, дочь главы ТЦК города Львова. Роман, убегая от ТЦК, забежал в квартиру Юлии. Опиши любовную сцену между Романом и Юлией, включая эпизод когда Юлия помогает Роману снять шаровары, а Роман в свою очередь нежно стягивает с Юлии вышиванку. Любовная сцена должна быть на украинской мове, потому что так смешнее

**СЦЕНА ІІІ.**
*Хата на вулиці Коперника, Львів. Кімната Юлії. Запах кави, вишиванок і тривоги. За вікнами — сирена, але тут, у цьому просторі, лунає інша музика. Роман Монтекенко, спітнілий, у витягнутих футболці та шароварах, заскочив через балкон. Він дихає, мов загнаний звір. Перед ним — Юлія, з косичкою, у вишиванці, з поглядом, що горить яскравіше за «Свічко».*

**РОМАН.** *(перехиляючись)*
О, зоре! Ти сяєш над Львовом, мов знак навігатора в додатку «Київстар». Але я — не супутник, я — дезертир твого серця. ТЦК гупає в двері внизу, а я гупаю в твої груди... думкою, звісно.

**ЮЛІЯ.** *(сміється, поправляє віночок на стіні)*
Романе, Романе! Чом ти Роман? Зречися свого Монтекенка, або я зречуся батька-воєнкома. Він шукає тебе по всьому місту з планшетом і списком «непридатних».

**РОМАН.** *(падає на коліна, шаровари мішками звисають)*
Я зречуся! Я — Роман, просто Роман, що втомився тікати. Але від тебе — нікуди. Дивись, мої шаровари — це моя фортеця, але я здам її без бою, якщо ти... *(запинається)* якщо ти допоможеш мені їх скинути. Вони заважають падати до твоїх ніг.

*Юлія підходить, пальці її тремтять, але усмішка — хитра. Вона хапає за пояс шароварів, які тримаються на мотузці.*

**ЮЛІЯ.** *(тихо, з львівським акцентом)*
Ой, Ромцю... В тебе там не «каліфорнійський черв’як», а справжній козацький оселедець під поясом? Тримайся, я знімаю це все, бо твої шаровари — не військова амуніція, а цирк на дроті.

*Вона смикає — шаровари з шумом спадають до підлоги. Роман залишається в родинних «кальсонах» із вишитим тризубом.*

**РОМАН.** *(зітхає, мов визволитель)*
Ти зробила мене легшим, як повітря над Площею Ринок. А тепер — мій черід. О, Юліє, твоя вишиванка — це мапа України, де кожен хрестик — то моя рана. Дозволь мені, як справжньому бандерівцю, розібрати цей геополітичний код...

*Він обережно, мов сапер, бере край вишиванки. Пальці його — ніжні, наче він перебирає струни бандури. Він стягує вишиванку повільно, супроводжуючи кожен рух шепотом.*

...Ось — червоний, то кров на Майдані. Ось — чорний, то ніч перед призовом. А ось — цей хрестик на грудях... *(вишиванка вже в нього в руках)* ...то місце, де я хочу скласти зброю. Назавжди.

**ЮЛІЯ.** *(без вишиванки, у тоненькій маїчці, але з гордістю)*
Ти роззброїв мене, Монтекенко. Та знай: мій батько має не лише список, а й автомат. Але я скажу йому, що ти — не ухилянт. Ти — дезертир від війни, але солдат мого серця.

**РОМАН.** *(пригортає її, шаровари лежать купою в кутку)*
Хай ТЦК шукає вітер у полі. Ми — нова легенда. Не «Ромео і Джульєтта», а «Роман і Юля». І наша трагедія — в тому, що ми надто смішні, щоб бути сумними.

*Вони падають на ліжко, вкрите петриківкою. За дверима — стукіт. Але їм байдуже. Бо справжня війна — не там, а тут, між двома тілами, що обирають любов замість повісток.*

**ЗАВІСА.**
*(Стукіт посилюється. Десь грає «Червона рута» на вивернутій частоті.)*

[censored]

Главное, чтобы этих нейропесателей мужики не читали
[censored]