Простирадло - утікало,
І білизна - хай їй грець,
І матрасик, мов карасик,
Від мене забрався геть.
Я за мапу - мапа в шафу,
Я за пензлик - той нишком
І сховався під ліжком.
Я хочу поїсти сало,
Відрізаю шмат чималий,
Але кляті ті шмати
Від мене - під три чорти.
недолугі,
І чому всі речі вщерть
Заюрмились, схаменулись
І сягнули шкереберть.
Чобітки за рушниками,
Рушники за мотузками,
Мотузки за чобітками,
Все батьківське надбання
Шаленіє, скаженіє
І тікає навмання?
Раптом просто із горища
Клишоногий, наче рак,
Шкутильгає водомийник
І до мене мовить так:
Ти гидкеє, ти бруднеє,
Неохайне поросятко,
Ти брудніш за сміттєзбірник,
У люстерко подивись!
У тебе вапно на оці,
У тебе г... на боці,
У тебе такі капиці,
Що іздерлись ногавиці!
Навіть, навіть ногавиці
Від тебе забрались геть!
Дуже рано на світанку
Миють личко каченята
Й пташенята,
І шпачки, і пацючки.
Ти єдиний не помився
І бруднечею лишився,
Тож забрались від бруднечі
І панчохи, й чобітки.
Я - шановний водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий!
Ледве гепну я ногою,
І покличу козаків,
Водомийники юрбою
Всі візьмуть напоготів.
Закатують, відшматують
Неохайних дітлахів.
І прочуханку жорстоку
Запровадять над тобою,
У Матвіївську затоку
Вмить занурять з головою!
Замантулив в мідний таз,
Заволав "Кара - барас!"
Тої ж миті мило, мило
Зась! - в волосся - мити зілля,
Гілля, рілля і бадилля
Підбадьорює:
"Мию, мию сажотруса
Пильно, щільно,
Чисто, густо!
Буде, буде сажотрус
Чистий, мов різдвяний гусь".
Тут мочало причвалало
І мерщій малечу мить.
Ось вовтузить, мов шибало
І волає, і ганьбить.
Від збентежених мочалок
Я мерщій, немов від палок,
І вони чимдуж загалом
Нижнім Валом, Верхнім Валом.
Я до Бабиного Яру,
Навпростець я повз кошару,
А вони - чезез мури,
Як підступи ї щури.
Тут назустріч мій коханий,
Мій улюблений кацап,
Він з Альошею і Ванєй
Прямував, неначе цап,
І мочалку, наче галку,
Він щелепами цап-цап!
А затим ногами він затупцював
І руками він мене відлупцював
"Уходи-ка ты домой", - він
мовляв,
"Да лицо своё умой", - він
мовляв,
"А не то как налечу", - він
мовляв,
"Растопчу и проглочу", - він мовляв.
Я по вулицях борснувся
підтюпцем,
Втік до водомийника кінець
кінцем.
Милом мивсь, цеберком грюкав,
Як ударник п'ятиріччя.
І багнюку, і гівнюку
Відокремив від обличчя.
Тої ж миті капелюх
Сів на мене проміж вух,
А за ним цукерок купа:
"З'їж мене, малеча любо!"
А за ними сала шмат:
"Поласуй мене, мій брат!"
Ось і зошит повернувся,
Ось і коник без візка,
І абетка з інглиш мовой
Станцювали гопака.
Шанобливий водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий
Закружляв мене у танку
І, кохаючись, мовляв:
"Ти тепер мені приязний,
Ти тепер мені люб'язний,
Тож нарешті ти, бруднеча,
Шкіромия вшанував!"
Треба, треба, треба митись
Вдень і ввечері - то ж ба!
Неохайним сажотрусам
Ой ганьба, ганьба, ганьба!
Хай живе рушниченько
пухкенький
і мило духмяне, мов ненька,
і кістковий гребінь,
і голярський камінь!
Тож мийся, підмийся, голись!
Пірнай, виринай, не барись!
У лазні, ставку, на болоті,
В Гнилім Тикичу,
що в Кам. Броді,
В Криму і в Карпатах
Усюди й завжди
Вкраїні хвала - і воді!
Переклад з рос. Олександра Тарасенка,
серпень 1993 р.
Ха, точно, совмести картинку из советского мультика с керывником: по-любому у него там в баке не вода простая, на что намекает выражение лица персонажа.
> Ну вот, фокусник Арутюн Разболтян снова раскрыл все секреты!!!
Я ж по секрету!!!
> Как теперь выкопычиваться-то? :-)
А нефиг перед женскими человеками выкопычиваться!!! Самим мало!!!
> Когда размещаешь новый пост и сразу пишешь камент, то и сам пост и камент доступны для редактирования одновременно.
Вотт к тебя я через год, перед тем как разместить свой первый пост, и приду с вопросами.
А теперь на десерт - этот же самый текст, только пропущенный через гуглейский переводчик:
Простыня - бежали,
И белье - будь он неладен,
И матрасик, как карасик,
От меня удалился.
Я за карту - карта в шкаф,
Я за кисточку - то втихаря
И спрятался под кроватью.
Я хочу поесть сало,
Отрезаю кусок немалый,
Но проклятые те куски
От меня - к черту.
нелепые,
И почему все вещи до отказа
Заюрмились, опомнились
И достигли наперекосяк.
Сапожки за полотенцами,
Полотенца за веревками,
Веревки за сапожками,
Все родительское достояние
Ума, бесится
И убегает наугад?
Вдруг прямо с чердака
Косолапый, как рак,
Хромает водомийник
И ко мне говорит так:
Ты гидкее, ты бруднее,
Неопрятное поросенок,
Ты грязнее мусоросборник,
В зеркальце посмотри!
У тебя известь в виду,
У тебя г ... на боку,
У тебя такие Капицы,
Что издерлись штаны!
Даже, даже штаны
От тебя забрались прочь!
Очень рано на рассвете
Моют лицо утята
И птенцы,
И шпачкы, и крыски.
Ты единственный не помылся
И бруднечею остался,
Поэтому забрались от бруднечи
И чулки, и сапожки.
Я - уважаемый водомийник,
Знаменитый шкиромий,
Водомийникив руководитель
И мочалок звеньевой!
Едва гепне я ногой,
И позову казаков,
Водомийникы толпой
Все примут наготове.
Закатывают, видшматують
Неопрятных детей.
И порку жестокую
Введут тебя,
В Матвеевский залив
Мгновенно окунут с головой!
Замантулив в медный таз,
Завопил "Кара - Барас!"
Тотчас мыло, мыло
Нельзя! - В волосы - мыть зелье,
Ветви, пашня и ботва
Подбадривает:
"Мою, мою трубочиста
Пристально, плотно,
Чисто, густо!
Будет, будет трубочист
Чистый, как рождественский гусь ".
Здесь мочало причвалало
И скорее малышей момент.
Вот вовтузить, как бросали
И вопит, и позорит.
От взволнованных мочалок
Я скорее, как от палок,
И они изо всех сил в целом
Нижним Валом, Верхним Валом.
Я в Бабий Яр,
Прямо я мимо овчарню,
А они - чезез стены,
Как происки й крысы.
Здесь навстречу мой любимый,
Мой любимый кацап,
Он с Алешей и Ваней
Направлялся, будто козел,
И мочалку, словно галку,
Он челюстями козел козел!
А затем ногами он затоптался
И руками он меня избил
"Уходи-ка ты домой", - он
мол,
"Да лицо своё Умой", - он
мол,
"А не может как налечу", - он
мол,
"Растопчу и проглочу", - он мол.
Я по улицам борснувся
трусцой,
Бежал в водомийника конец
концом.
Мылом мылся, ведерком стучал,
Как ударник пятилетие.
И грязь, и говнюк
Отделил от лица.
Тотчас шляпу
Сел на меня промеж ушей,
А за ним конфет куча:
"Съешь меня, дети любо!"
А за ними сала кусок:
"Полакомьтесь меня, мой брат!"
Вот и тетрадь вернулся,
Вот и конек без тележки,
И азбука с инглиш мовой
Станцевали гопак.
Почтительный водомийник,
Знаменитый шкиромий,
Водомийникив руководитель
И мочалок звеньевой
Закружил меня в танце
И, занимаясь любовью, мол:
"Ты теперь мне дружелюбный,
Ты теперь мне любезный,
Поэтому теперь ты, бруднеча,
Шкиромия почтил! "
Надо, надо, надо мыться
Днем и вечером - то же было!
Неопрятным трубочиста
Ой позор, позор, позор!
Да здравствует рушниченько
пухленький
и мыло душистое, как мамочка,
и костный гребень,
и бритвенные камень!
Поэтому мойся, пидмийся, брейся!
Ныряй, всплывают, не медли!
В бане, ставку, на болоте,
В гнилой Тикич,
что в Кам. Броди,
В Крыму и в Карпатах
Всюду и всегда
Стране хвала - и воде!
> > Обалдеть! Вместо того, чтобы помочь землячке, он выкопычивается!
>
> [записывает в дело: жуёт в Нижнем Новгороде, кандидат на нижегородскую воттовку]
> Кому барышень мало, может на Галя. ру сходить? Там их много. :))
Там чудеса, там тугосеря бродит, русалка с хоботком сидит. Там на неведомых извилинках, следы неведомых мыслЕй...
[ёжится]
Великий Пророк и Ас Пушкин предостерег нас от посещения галиру!!! :-)
Сейчас, сейчас
І білизна - хай їй грець,
І матрасик, мов карасик,
Від мене забрався геть.
Я за мапу - мапа в шафу,
Я за пензлик - той нишком
І сховався під ліжком.
Я хочу поїсти сало,
Відрізаю шмат чималий,
Але кляті ті шмати
Від мене - під три чорти.
недолугі,
І чому всі речі вщерть
Заюрмились, схаменулись
І сягнули шкереберть.
Чобітки за рушниками,
Рушники за мотузками,
Мотузки за чобітками,
Все батьківське надбання
Шаленіє, скаженіє
І тікає навмання?
Раптом просто із горища
Клишоногий, наче рак,
Шкутильгає водомийник
І до мене мовить так:
Ти гидкеє, ти бруднеє,
Неохайне поросятко,
Ти брудніш за сміттєзбірник,
У люстерко подивись!
У тебе вапно на оці,
У тебе г... на боці,
У тебе такі капиці,
Що іздерлись ногавиці!
Навіть, навіть ногавиці
Від тебе забрались геть!
Дуже рано на світанку
Миють личко каченята
Й пташенята,
І шпачки, і пацючки.
Ти єдиний не помився
І бруднечею лишився,
Тож забрались від бруднечі
І панчохи, й чобітки.
Я - шановний водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий!
Ледве гепну я ногою,
І покличу козаків,
Водомийники юрбою
Всі візьмуть напоготів.
Закатують, відшматують
Неохайних дітлахів.
І прочуханку жорстоку
Запровадять над тобою,
У Матвіївську затоку
Вмить занурять з головою!
Замантулив в мідний таз,
Заволав "Кара - барас!"
Тої ж миті мило, мило
Зась! - в волосся - мити зілля,
Гілля, рілля і бадилля
Підбадьорює:
"Мию, мию сажотруса
Пильно, щільно,
Чисто, густо!
Буде, буде сажотрус
Чистий, мов різдвяний гусь".
Тут мочало причвалало
І мерщій малечу мить.
Ось вовтузить, мов шибало
І волає, і ганьбить.
Від збентежених мочалок
Я мерщій, немов від палок,
І вони чимдуж загалом
Нижнім Валом, Верхнім Валом.
Я до Бабиного Яру,
Навпростець я повз кошару,
А вони - чезез мури,
Як підступи ї щури.
Тут назустріч мій коханий,
Мій улюблений кацап,
Він з Альошею і Ванєй
Прямував, неначе цап,
І мочалку, наче галку,
Він щелепами цап-цап!
А затим ногами він затупцював
І руками він мене відлупцював
"Уходи-ка ты домой", - він
мовляв,
"Да лицо своё умой", - він
мовляв,
"А не то как налечу", - він
мовляв,
"Растопчу и проглочу", - він мовляв.
Я по вулицях борснувся
підтюпцем,
Втік до водомийника кінець
кінцем.
Милом мивсь, цеберком грюкав,
Як ударник п'ятиріччя.
І багнюку, і гівнюку
Відокремив від обличчя.
Тої ж миті капелюх
Сів на мене проміж вух,
А за ним цукерок купа:
"З'їж мене, малеча любо!"
А за ними сала шмат:
"Поласуй мене, мій брат!"
Ось і зошит повернувся,
Ось і коник без візка,
І абетка з інглиш мовой
Станцювали гопака.
Шанобливий водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий
Закружляв мене у танку
І, кохаючись, мовляв:
"Ти тепер мені приязний,
Ти тепер мені люб'язний,
Тож нарешті ти, бруднеча,
Шкіромия вшанував!"
Треба, треба, треба митись
Вдень і ввечері - то ж ба!
Неохайним сажотрусам
Ой ганьба, ганьба, ганьба!
Хай живе рушниченько
пухкенький
і мило духмяне, мов ненька,
і кістковий гребінь,
і голярський камінь!
Тож мийся, підмийся, голись!
Пірнай, виринай, не барись!
У лазні, ставку, на болоті,
В Гнилім Тикичу,
що в Кам. Броді,
В Криму і в Карпатах
Усюди й завжди
Вкраїні хвала - і воді!
Переклад з рос. Олександра Тарасенка,
серпень 1993 р.